
Ми вже писали про мескаль Derrumbes в грудні 2022 року, та з тих часів дещо змінилось: тепер в Україні є повна лінійка цього бренду — сім мескалів із різних штатів: Оахаки, Дуранго, Сан-Луїс-Потосі, Мічоакана, Тамауліпаса, Сакатекаса та Герреро. Але ось на що ми звернули увагу: на п’яти пляшках Derrumbes написано «mezcal», а на двох — «aguardiente de agave».
Позначення aguardiente de agave («дистилят з агави») зазвичай мають напої, які не можуть називатися мескалем через те, що або виробництво розташоване за межами території, яка належить до конкретного захищеного географічного зазначення, або технологія виробництва відрізняється від визначеної нормами.
Але й Derrumbes Guerrero, й Derrumbes Tamaulipas виробляються в межах територій Denominación de Origen Mezcal. Їх роблять маестро-винатеро Ізраель Ріос Бусіо в Герреро та маестро-винатеро Куатемок Хакес у Тамауліпасі — за всіма строгими дідівськими правилами. Агаву запікають у ямних конічних печах, ферментують просто неба, щоб дикі дріжджі зробили справу, переганяють у кубах. Тобто все дозволяє називати ці трунки мескалем! Але на етикетці — aguardiente de agave.
Коли ми не знайшли пояснення цьому дивацтву в гуглі та в ШІ, то звернулися до першоджерела — Естебана Моралеса.
Все так, підтвердив засновник Derrumbes: обидва напої мали б зватися мескалем. Для цього всього й треба, щоб в ту мексиканську глушину, де женуть мескаль, завітав державний службовець, який проведе інспекцію, верифікацію та, якщо все добре, видасть сертифікат відповідності. Маєш сертифікат — друкуй на етикетці «Mezcal».
От тільки саме в Герреро (муніципалітет Коюка-де-Каталан) та в Тамауліпас (муніципалітет Сан-Карлос), інспектори їхати категорично відмовляються. Бо там рулять картелі та буяє бандитизм, тож можна повернутися без штанів (а можна не повернутися).
Ось така вона — Мексика: якщо щось має вигляд качки, плаває як качка та крякає як качка, це ще не гарантує, що вам дозволять офіційно називати це качкою. І все через бандито-гангстерито.