Перший Бреннівін в Україні

Бреннівін відомий під розмитим визначенням «різновид аквавіту», він має бути міцним і ароматизованим кмином. І все — в Ісландії досі немає жорстких правил його виробництва.

Слово brennivín, як і голландське brandewijn, як і німецьке Branntwein, з яких пішло англійське слово brandy, означає одне й те саме — «випалене вино». І якось саме цей ранній термін закріпився в Ісландії ще до того, як Скандинавія вподобала слово «аквавіт». Далі — урок історії.

У 1602 році данський король Кристіан IV запровадив в Ісландії торгову монополію: лише обрані данські купці отримали право торгувати з Ісландією, а самим ісландцям заборонили вести торгівлю з іншими країнами.

Данці місцевих геть не балували, спирт привозили погано очищений, тож його доводилося настоювати на травах, щоб було не огидно пити. В суворому ісландському кліматі був доступний кмин, от його й використовували для ароматизації. Так сформувався профіль бреннівіна: зерновий, а пізніше й картопляний, спирт, пом’якшений і поліпшений кмином та іншими травами.

У 1786 році торгову монополію формально скасували, але фактично нічого не змінилося, бо заборона займатися дистиляцією для ісландців залишилась. Тож міцний алкоголь й надалі надходив через данців, щоправда, завдяки розвитку технологій, вже кращої якості.

Пили ісландці так багато, що в 1908 році було проведено референдум про запровадження сухого закону. 60% проголосували «за», але з гуманним відтермінуванням до 1915 року. За сім років питущі ісландці мали допити всі запаси вина, пива та міцних напоїв, бо з 1 січня 1915 року не лише споживання, а й зберігання будь-яких трунків оголошувалося поза законом.

У 1918 році Ісландію було визнано суверенною від Данії державою, але Сухий закон не скасували. Проте в 1922 році в країні дозволили споживання вина, коли Іспанія заявила, що припинить купувати ісландську рибу (яка тоді становила до 90% експорту острова), якщо ісландці не купуватимуть іспанські вина.

Наступним пом’якшенням з боку держави стало скасування заборони на… Хто зараз подумав «пиво»? Ви не вгадали. У 1935 році держава створила ÁTVR (державну алкогольну монополію) для контролю виробництва/продажу міцних напоїв і скасувала заборону на споживання міцних напоїв, бо безпорадне населення вже навчилося гнати самогон із кмином і часто травилося.

Щоб конкурувати з нелегальним самогоном, ÁTVR запустила дешевий бреннівін, який так і називався — Brennivín. То був зерновий/картопляний спирт, настояний на кмині міцністю 37,5–40%. Етикетку зробили чорною з білим черепом, щоб відлякувати споживачів. Авжеж це не подіяло — етикетка стала культовою! І навіть коли череп замінили обрисами Ісландії, за державним бреннівіном залишилось прізвисько «Сварті дауті» («Чорна смерть»).

Упродовж більшої частини ХХ століття державний бреннівін фактично залишався напоєм № 1 серед ісландців, і з ним робили все — навіть додавали в пиво. Точніше те, що, при чинній забороні на нормальне пиво, продавалося в крамницях під тією самою назвою. Тут ми краще процитуємо Альду Сігмундсдоттір, авторку кількох дотепних та інформативних книжок про Ісландію:

«Логіка була приблизно така: ісландці — безнадійні алкоголіки. Вони щовечора напиваються до безпам’ятства. А вранці їм, природно, хочеться «ліків від похмілля», тобто пива. Якщо ми дамо ісландцям пиво, вони питимуть його як газовану воду і назавжди опиняться у замкнутому колі алкоголізму. Тож краще просто дозволити їм пити міцні напої, щоб врятувати їх від них самих.

Не треба бути вченим, щоб помітити недоліки в цій аргументації. Щоб ще більше ускладнити справу, на початку 1980-х років Ісландію охопила нова мода: англійські паби. Такі паби почали з’являтися як гриби після дощу. Єдина проблема полягала в тому, що не було пива, яке можна було б налити з кранів.

Але ісландці придумали геніальну ідею: змішувати легке пиво (те, що в Ісландії називають «пільзнером» і яке має не більше 2,25%) з міцним алкоголем (бреннівіном або звичайною горілкою) і розливати це в кеги для подачі з крана. І ось вже ісландці тусуються в пабі, п’ють суміш міцного алкоголю та «пільзнера», таку огидну, що аж шлунок вивертає… але в справжніх пивних кухлях!

Не впевнена, чи це було переломним моментом, але за кілька років, а точніше 1 березня 1989 року, ісландська влада скасувала заборону на пиво».

З тих часів 1 березня в Ісландії святкують День пива. І, повірте, святкують не гірше, ніж ірландці День Св. Патрика.

Але повернімося до міцної теми. В 1992 році державна компанія ÁTVR продала бренд пивоварній компанії Vífilfell — дочірній компанії Egill Skallagrímsson (найбільша пивоварня Ісландії). І з тих часів і до сьогодні «казьонка» виробляється у місті Боргарнес, по сусідству від ще однієї гуральні, яка належить Pernod Ricard, де роблять горілку Reyka.

А в XXI сторіччі до Ісландії докотилася мода на крафтові дистилерії й нарешті у «Чорної смерті» з’явилися конкуренти.

Один з них — бреннівін Víti, який ми привезли. Його виробляє гуральня Eimverk, про яку ми вже писали (https://is.gd/Dmho26).

Víti — дитина преміумізації напою, який колись задумувався як дешева альтернатива самогону з кмином. Але він складніший, цікавіший, а тому й дорожчий, ніж стандартний «Сварті дауті».

Víti — продукт потрійної дистиляції. Дві перші потрібні, щоб отримати дистилят з ісландського солодженого ячменю, після чого в ньому замочуються насіння кмину, корінь дягелю, листя берези, ісландський мох, капуста кейл, чебрець, болотяний гадючник та ревінь — і все це дистилюється втретє. Розводять м’якою водою з високим pH до 47%.

• Насіння кмину, чорний хліб, мед, пряник, березовий віник
• Кмин, яблучні ноти, злаки, м’ята, хліб
• Дуже довгий посмак. Фізичне відчуття ментолової свіжості в роті, ноти кмину, хліба й трав

Це ні на що не схоже. Точно не схоже на «звичайний» бреннівін, не схоже й на скандинавські аквавіти, що нам доводилось пробувати. Víti — самобутній напій, головоломка для бармена-міксолога і вишуканий алкогольний супровід під м’ясні та рибні страви. Тільки наливайте його не в горілчані чарки, а в копіти чи гленкерни — там, повірте, є що рознюхувати.

Посилання на бреннівін вашої мрії — тут: https://go.silpo.ua/zXxKyG