Історія знає чимало випадків, коли людям, які відпочивали від спеки й праведних трудів із келихом джинового коктейлю, спадали на думку блискучі ідеї. Найвідоміший приклад — дайкірі, який, згідно з легендою, вигадав на Кубі Дженнінгс Стоктон Кокс-молодший, керівник гірничодобувної компанії Spanish-American Iron Company. Під час вечірки в нього закінчився джин і він просто замінив його на ром.
Найсвіжіший приклад — історія Гая Бреннана, австралійського фінтех-підприємця, який, потягуючи джин-тоніки з друзями у дворі власного будинку в Найробі, раптом замислився: як так склалося, що африканські ботанікали потрібно відправляти до Лондона, щоб там з них зробили джин, щоб потім той джин поїхав назад до Африки, щоб Гаю та його друзям було з чим змішувати пристойні джин-тоніки? Іншими словами: чому в Кенії — країні з населенням 55 мільйонів — досі немає жодної дистилерії, яка б виробляла високоякісний джин?
Напевно, він поділився вголос своїми роздумами з друзями, а друзі, напевно, сказали: «Ха-ха, точно, ось ти б і зайнявся». А Гай у відповідь, мабуть, теж засміявся і сказав: «Ха-ха, точняк, ось я й займуся». І знаєте що? Він взяв і зайнявся.
Це все відбувалося в 2017 році. Собі в партнери Бреннан позвав Алана Мурунгі — місцевого ресторатора та селебріті-шефа, який знає в Кенії усіх, і всі знають його, та Роджера Йоргенсена — «хрещеного батька» африканського крафтового джину, людину-легенду з ПАР. Насправді його звали Джон Клерідж, але всі знали його як Роджера — він помер менше трьох тижнів тому в Найробі. Саме Йоргенсен розробляв план дистилерії, вибирав перегінний куб (Müller Aromat 230 Liter — перший «мюллер» в Африці), налагоджував технологічні процеси, відшліфовував рецептуру джину. Мурунгі допомагав діставати ботанікали, працював з Йоргенсеном над рецептом, домовлявся з крафтовими виробниками пляшок, корків і відповідав за всю місцеву логістику.
На Бреннані були фінанси й продажі — насамперед за межі Африки, бо засновники Nairobi Distillers одразу націлилися на ультрапреміальний сегмент ринку.
Вони вирішили, що їхній джин стане першим у світі, зробленим з ягід Juniperus procera — у перекладі з латини «ялівця високого». Назва «високий» цілком відповідає його зовнішньому вигляду. На відміну від Juniperus communis («ялівця звичайного», найпоширенішого у виробництві джину), який має вигляд розлогого куща заввишки зазвичай не більше ніж 3–4 метри, Juniperus procera — це велике дерево, що в середньому сягає 20–25 метрів. Це справжні гіганти в родині ялівцю. Ростуть вони лише в гірських районах Кенії — на висоті від 2000 метрів над рівнем моря.
Також партнери вирішили, що свій джин (який зі зрозумілих причин назвали Procera) вони будуть робити на свіжих (!) ягодах ялівцю — розкіш, яку не може собі дозволити жоден європейський джиновий бренд. Раз на рік із дерев збирають свіжий врожай, який використовують у новій партії джину Procera. Ягоди з окремих дерев йдуть у лімітовані «мілезимно-теруарні» релізи із зеленою плямкою.
Ну й нарешті партнери домовилися, що всі ботанікали в джині будуть виключно з Африки. В рецепті базової версії Procera із синьою плямкою таких вийшло 11:
Свіжі ягоди ялівцю створюють яскраве насичене ядро із земляними відтінками.
Додає цитрусових верхніх нот із легким квітковим відтінком.
Надає округлої цитрусової солодкості.
Додає м’якості і легкої танінності до структури напою.
Додає м’якості та теплоти у фініші.
Теплий, цитрусовий, з тонкою пряністю — класичний ботанікал джину, який має особливу виразність завдяки африканському походженню.
Додає пудрово-квіткових нот та допомагає поєднати інші аромати в гармонійну композицію.
Насичений, трохи солодко-кислуватий, з відтінками мускатного горіха.
Пряний, з екзотичним відтінком — надає глибини.
Квітковий та злегка пряний — додає джину свіжості.
Димний, з нотками деревини — створює пікантну, майже умамі‑подібну структуру.
З цього розмаїття виходить витончений джин із виразним ялівцевим ароматом, на тлі якого розгортаються ніжні цитрусові відтінки з цедровим акцентом, доповнені трав’яними й злегка землистими відголосками.
На смак він вишуканий і округлий, гармонійно збалансований і цілісний, з ялівцем, що знову виходить на передній план, підтриманий цитрусовими й трав’янистими нотами. Це зрозумілий й водночас складний смак, в якому є що досліджувати, доки не прийде час насолодитися тривалим м’яким посмаком.
Procera Blue Dot — це contemporary-джин, який схиляє голову перед шанувальниками джинової класики. Він примусить сяяти ваш сумний джин-тонік (якщо, звісно, ви достатньо марнотратні для таких жестів), але створений він був для шляхетних мартіні. І Гай Бреннан довів це світові, бо після його візитів до Лондона та Нью-Йорка джин Procera з’явився в меню таких закладів, як Duke’s Bar в готелі Duke та Bemelmans Bar в готелі The Carlyle. Якщо ці назви вам нічого не говорять, ми перекладемо: у всесвіті джину це еквівалент «Оскара за кращу кінокартину». За гроші таке не купиш — академіки смаку вас мають полюбити від щирого серця.
Ну й, правду кажучи, навіть зовні джин Procera має дорогий вигляд.
Пляшка — ручної роботи, з бульбашками повітря в склі. Тут хтось із засновників (мабуть, той же Бреннан) вочевидь надихався прикладом текіли Patron у самому початку її славного шляху, коли пляшки ще робили вручну мексиканські склодуви, й кожна з них була неповторна та мала свій унікальний номер. Тепер так само пляшки Procera роблять кенійські ремісники в 9 км від дистилерії, і навіть плямки — сині, червоні, зелені, що символізують три різні релізи джину — вони вдувають безпосередньо в скло. Всі пляшки трохи відрізняються.
Паперова бірка виготовлена з переробленого водяного гіацинта — інвазивної рослини з озера Вікторія. Цю рослину викорчовують і перетворюють на фактурний папір — красиве рішення екологічної проблеми.
Маліпусенька баночка з ароматною сіллю. Для солі використовують ті самі ботанікали, що й для джину. Призначена для підсилення вашого дегустаційного ритуалу — іншими словами, робіть із нею, що заманеться.
Корок зроблений з деревини дум-пальми. У Судані дум-пальму вважають священною рослиною, а в Кенії роблять красиві вироби ручної роботи. Візерунок деревини завжди різний, тому й кожен корок Procera неповторний.
Шкіряна стрічка, якою обгорнуто горличко пляшки, зроблена зі шкіри невідомої тварини — екологічно свідомі виробники джину в цьому випадку вирішили промовчати. Красиво ж? Ну й гаразд.
А якщо купите дві пляшки, отримаєте пару шкіряних (дуже дорогих) шнурків!
Ну й, звісно, ультрапреміальний джин — найдорожчий, до речі, з усіх, що з’являлися на полицях «Сільпо». Хто не вірить — ось посилання: https://go.silpo.ua/fcBdwp