Найдорожчий африканський джин

Історія знає чимало випадків, коли людям, які відпочивали від спеки й праведних трудів із келихом джинового коктейлю, спадали на думку блискучі ідеї. Найвідоміший приклад — дайкірі, який, згідно з легендою, вигадав на Кубі Дженнінгс Стоктон Кокс-молодший, керівник гірничодобувної компанії Spanish-American Iron Company. Під час вечірки в нього закінчився джин і він просто замінив його на ром.

Найсвіжіший приклад — історія Гая Бреннана, австралійського фінтех-підприємця, який, потягуючи джин-тоніки з друзями у дворі власного будинку в Найробі, раптом замислився: як так склалося, що африканські ботанікали потрібно відправляти до Лондона, щоб там з них зробили джин, щоб потім той джин поїхав назад до Африки, щоб Гаю та його друзям було з чим змішувати пристойні джин-тоніки? Іншими словами: чому в Кенії — країні з населенням 55 мільйонів — досі немає жодної дистилерії, яка б виробляла високоякісний джин?

Напевно, він поділився вголос своїми роздумами з друзями, а друзі, напевно, сказали: «Ха-ха, точно, ось ти б і зайнявся». А Гай у відповідь, мабуть, теж засміявся і сказав: «Ха-ха, точняк, ось я й займуся». І знаєте що? Він взяв і зайнявся.

Це все відбувалося в 2017 році. Собі в партнери Бреннан позвав Алана Мурунгі — місцевого ресторатора та селебріті-шефа, який знає в Кенії усіх, і всі знають його, та Роджера Йоргенсена — «хрещеного батька» африканського крафтового джину, людину-легенду з ПАР. Насправді його звали Джон Клерідж, але всі знали його як Роджера — він помер менше трьох тижнів тому в Найробі. Саме Йоргенсен розробляв план дистилерії, вибирав перегінний куб (Müller Aromat 230 Liter — перший «мюллер» в Африці), налагоджував технологічні процеси, відшліфовував рецептуру джину. Мурунгі допомагав діставати ботанікали, працював з Йоргенсеном над рецептом, домовлявся з крафтовими виробниками пляшок, корків і відповідав за всю місцеву логістику.

На Бреннані були фінанси й продажі — насамперед за межі Африки, бо засновники Nairobi Distillers одразу націлилися на ультрапреміальний сегмент ринку.

Вони вирішили, що їхній джин стане першим у світі, зробленим з ягід Juniperus procera — у перекладі з латини «ялівця високого». Назва «високий» цілком відповідає його зовнішньому вигляду. На відміну від Juniperus communis («ялівця звичайного», найпоширенішого у виробництві джину), який має вигляд розлогого куща заввишки зазвичай не більше ніж 3–4 метри, Juniperus procera — це велике дерево, що в середньому сягає 20–25 метрів. Це справжні гіганти в родині ялівцю. Ростуть вони лише в гірських районах Кенії — на висоті від 2000 метрів над рівнем моря.

Також партнери вирішили, що свій джин (який зі зрозумілих причин назвали Procera) вони будуть робити на свіжих (!) ягодах ялівцю — розкіш, яку не може собі дозволити жоден європейський джиновий бренд. Раз на рік із дерев збирають свіжий врожай, який використовують у новій партії джину Procera. Ягоди з окремих дерев йдуть у лімітовані «мілезимно-теруарні» релізи із зеленою плямкою.

Ну й нарешті партнери домовилися, що всі ботанікали в джині будуть виключно з Африки. В рецепті базової версії Procera із синьою плямкою таких вийшло 11:

Кенія

Ягоди ялівцю

Свіжі ягоди ялівцю створюють яскраве насичене ядро із земляними відтінками.

Свахілі лайм

Додає цитрусових верхніх нот із легким квітковим відтінком.

Апельсин «піксі»

Надає округлої цитрусової солодкості.

Зелений чай

Додає м’якості і легкої танінності до структури напою.

Акацієвий мед

Додає м’якості та теплоти у фініші.

Марокко

Коріандр

Теплий, цитрусовий, з тонкою пряністю — класичний ботанікал джину, який має особливу виразність завдяки африканському походженню.

Корінь ірису

Додає пудрово-квіткових нот та допомагає поєднати інші аромати в гармонійну композицію.

Занзібар (Танзанія)

Мускатний цвіт

Насичений, трохи солодко-кислуватий, з відтінками мускатного горіха.

Кардамон

Пряний, з екзотичним відтінком — надає глибини.

Мадагаскар

Рожевий перець

Квітковий та злегка пряний — додає джину свіжості.

Нігерія

Перець селім

Димний, з нотками деревини — створює пікантну, майже умамі‑подібну структуру.

З цього розмаїття виходить витончений джин із виразним ялівцевим ароматом, на тлі якого розгортаються ніжні цитрусові відтінки з цедровим акцентом, доповнені трав’яними й злегка землистими відголосками.

На смак він вишуканий і округлий, гармонійно збалансований і цілісний, з ялівцем, що знову виходить на передній план, підтриманий цитрусовими й трав’янистими нотами. Це зрозумілий й водночас складний смак, в якому є що досліджувати, доки не прийде час насолодитися тривалим м’яким посмаком.

Procera Blue Dot — це contemporary-джин, який схиляє голову перед шанувальниками джинової класики. Він примусить сяяти ваш сумний джин-тонік (якщо, звісно, ви достатньо марнотратні для таких жестів), але створений він був для шляхетних мартіні. І Гай Бреннан довів це світові, бо після його візитів до Лондона та Нью-Йорка джин Procera з’явився в меню таких закладів, як Duke’s Bar в готелі Duke та Bemelmans Bar в готелі The Carlyle. Якщо ці назви вам нічого не говорять, ми перекладемо: у всесвіті джину це еквівалент «Оскара за кращу кінокартину». За гроші таке не купиш — академіки смаку вас мають полюбити від щирого серця.

Ну й, правду кажучи, навіть зовні джин Procera має дорогий вигляд.

Пляшка — ручної роботи, з бульбашками повітря в склі. Тут хтось із засновників (мабуть, той же Бреннан) вочевидь надихався прикладом текіли Patron у самому початку її славного шляху, коли пляшки ще робили вручну мексиканські склодуви, й кожна з них була неповторна та мала свій унікальний номер. Тепер так само пляшки Procera роблять кенійські ремісники в 9 км від дистилерії, і навіть плямки — сині, червоні, зелені, що символізують три різні релізи джину — вони вдувають безпосередньо в скло. Всі пляшки трохи відрізняються.

Паперова бірка виготовлена з переробленого водяного гіацинта — інвазивної рослини з озера Вікторія. Цю рослину викорчовують і перетворюють на фактурний папір — красиве рішення екологічної проблеми.

Маліпусенька баночка з ароматною сіллю. Для солі використовують ті самі ботанікали, що й для джину. Призначена для підсилення вашого дегустаційного ритуалу — іншими словами, робіть із нею, що заманеться.

Корок зроблений з деревини дум-пальми. У Судані дум-пальму вважають священною рослиною, а в Кенії роблять красиві вироби ручної роботи. Візерунок деревини завжди різний, тому й кожен корок Procera неповторний.

Шкіряна стрічка, якою обгорнуто горличко пляшки, зроблена зі шкіри невідомої тварини — екологічно свідомі виробники джину в цьому випадку вирішили промовчати. Красиво ж? Ну й гаразд.

А якщо купите дві пляшки, отримаєте пару шкіряних (дуже дорогих) шнурків!

Ну й, звісно, ультрапреміальний джин — найдорожчий, до речі, з усіх, що з’являлися на полицях «Сільпо». Хто не вірить — ось посилання: https://go.silpo.ua/fcBdwp