31 липня: Black Tot Day

31 липня 1970 року на всіх судах Королівського Військово-морського флоту Великої Британії неофіцерському складу останній раз відміряли щоденний раціон рому (tot of rum, або просто tot) – і традиції, якій на той момент налічувалося 315 років, прийшов кінець.

Перші ромові пайки отримали матроси й офіцери британської ескадри під командуванням адмірала Пенна, коли в 1655 році відвоювали в іспанців Ямайку. Пиво, яке вони мали отримувати щоденно, давно закінчилося, тож знайдений на Ямайці ром виявився дуже доречним.

У 1731 році адміралтейство узаконило роздачу рому для всього британського ВМФ. У разі відсутності пива, як писалося в офіційному документі, добова норма алкоголю на людину має становити пінту (568 мл) вина або ½ пінти рому. Однак в інших документах адміралтейство дозволяло також видавати пайку французьким бренді й індійським арраком. Кумедний факт: в 1805 році для потреб британського ВМФ було придбано 625 тисяч галонів бренді і тільки 250 тисяч галонів рому. Ром витіснив інший алкоголь на флоті (крім джину, який отримували офіцери) не раніше 1830-х.

Спочатку ромовий пайок роздавали по пів порції двічі на день. Ром був нерозбавлений, міцністю не менше 54,5%, тож надудлитися, зібравши пару-трійку тотів, було легко. Саме тому в 1740 році, надивившись на п’яних матросів, віцеадмірал Едвард Вернон на прізвисько «Старий грогрем» (за назвою тканини плаща, який він незмінно носив — grogram, він же гросгрейн, він же фай) наказав розбавляти ром водою в співвідношенні 1:4. Тож кожен матрос отримував щодня 710 мл «грогу», як прозвали напій, вранці і стільки ж ввечері.

Згодом розмір тоту ставав щодалі менше: в 1824 році кількість рому на людину зменшили до ¼ пінти (і розбавляли чотирма частинами води, звичайно), а в 1850 році — до ⅛ пінти, розбавляли двома частинами води і почали наливати вже раз на день, коли проб’є 6 склянок (тобто, з 11-ї ранку). Відтоді і до 31 липня 1970 року кожному матросу належало 213 мл грогу (1,5 джилу), а старшинам — 71 мл чистого рому.

Роздача відбувалася так: боцман свистів у дудку сигнал Up spirits!, що означав початок роздачі тотів. У присутності комірника і ще когось зі старшин в діжку, яку традиційно прикрашали написами The king. God bless him або The queen. God bless her, наливали з дерев’яних кегів або бутелів-демиджонів ром, розбавляли водою, додавали сік лайма і цукор. На великих кораблях боцмани забирали тоти на свої підрозділи, на кораблях поменше матроси шикувалися одразу до діжки. Для наливу використовували набір мідних мірних кухлів з повірительним клеймом об’ємом від 1 галона (4,54 л) до ½ джилу (71 мл). Матроси свої металеві кухлі і казанки, в які їм наливали грог, всередині ніколи не мили — вважалося, що з часом грог в них стає смачніше.

Непитущі члени екіпажу могли відмовитися від тоту, і тоді їм виплачували 3 пенси. Але й непитущим вигідніше було брати грог, бо він служив універсальною валютою. Існувала спеціальна система розрахунків за послуги: «вет» — вмочити губи, але не ковтати грог; «сіппер» — маленький ковток; «галпер» — великий ковток; і нарешті «сенді боттомс», коли для погашення боргу кредитору дозволялося випити все до дна.

Вважається, що 31 липня 1970 року останній тот з усіх останніх тотів був розлитий на британському есмінці «Файф», який був пришвартований в Перл-Харборі. Під жалобні завивання волинок ромову діжку опустили за борт. Церемонія була такою зворушливою, що японський корабель, який проходив поблизу, приспустив прапор, а його екіпаж вишикувався на палубі і віддав діжці честь.

В історію цей день увійшов як The Black Tot Day. І тепер щороку його відзначають не тільки військові моряки Великої Британії, а й всі любителі рому. А якщо раптом у вас під рукою зараз немає рому, ми знаємо де його взяти: https://bit.ly/36Q2s52