Захищені географічні зазначення
Коньяк, піско, палінка, бурбон, шотландське віскі, ірландське віскі, ямайський ром — всі ці назви є захищеними географічними зазначеннями. Деякі з них захищені краще — їх підробляти за межами оригінальної країни походження наважуються лише злочинці, деякі гірше — і такі можна виготовляти майже з чого завгодно, не боячись ніякої кари, окрім морального осуду.
Навіщо взагалі потрібні захищені географічні зазначення? По-перше, для захисту інтелектуальної власності, по-друге, для того, щоб повідомляти покупців, що конкретний продукт пройшов перевірку на автентичність, по-третє, щоб усувати недобросовісних виробників, які хотіли б покористуватися славою розкрученої назви.
Правила захищених географічних зазначень майже завжди пишуть місцеві виробники. А потім вони звертаються до держави з проханням визнати ці правила офіційним законом, обов’язковим до виконання.
Важливо розуміти, що географічні зазначення не диктують виробнику, як саме він повинен виробляти свій продукт. Вони лише обмежують його в тому, що і як він може писати на етикетках. Тобто якщо продукт відповідає вимогам ГЗ, на його етикетці можна друкувати конкретні назви та фрази.
Наприклад, слова Martinique Appellation d’origine contrôlée або Rhum de la Martinique на пляшці рому вказують, що це ром із соку мартинікської цукрової тростини і він відповідає суворим стандартам мартинікського ГЗ. При цьому на Мартиніці є дистилерія Le Galion, де з давніх-давен роблять ром із меляси. Це теж місцевий традиційний ром, але на етикетках Le Galion ви не знайдете ані слова Appellation, ані фрази Rhum de la Martinique.
Якщо в США ви зробите віскі, яке не відповідає ГЗ бурбону, ви абсолютно законно можете просто написати на етикетці American Whiskey. А ось у Шотландії, якщо ви зробите віскі, яке не відповідає ГЗ Scotch Whisky, вам взагалі заборонять вживати слово «віскі» на етикетці. Там із цим суворо: або шотландське віскі — або ніякого. В такому випадку залишається лише назвати продукт на кшталт «міцний алкогольний напій на зерновій основі».
Оскільки ГЗ — це національні закони, вони не гарантують, що їх визнають інші країни. Загальне правило таке: чим країна (або об’єднання країн) багатша і впливовіша, тим більше шансів, що інша країна визнає її ГЗ. Наприклад, Scotch Whisky визнається практично у всьому світі, а Jamaican Rum досі не визнали в Євросоюзі.
До речі: бразильську кашасу в США визнали як ГЗ тільки в обмін на визнання Бразилією ГЗ бурбону. Сталося це всього 8 років тому.
В Україні досі немає жодного міцного алкогольного напою із захищеним географічним зазначенням. Навіть горілка чекає свого часу. А з 2026 року, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, українські виробники більше не зможуть називати свої алкогольні напої «кальвадос», «коньяк», «граппа», «палінка» і далі за списком Додатка XXII-D до Глави 9 Угоди (кому цікаво — Додаток лежить ось тут: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_a11#n8).
