Міцні напої і козацькі традиції
У День захисника України та День українського козацтва ми вирішили торкнутися теми, співзвучної нашій спільноті — алкоголь у житті козацького війська.
Про те, що після бойових походів козаки вдавалися до «жовнірської анестезії», є безліч свідчень і з місцевих, і зарубіжних джерел. Наприклад, венеціанський посол Альберто Віміна, який в 1650 році відвідував Богдана Хмельницького з дипломатичною місією, писав про козаків: «після повернення додому вони віддаються нескінченній п’янці, втрачаючи в ній цілі дні і ночі» і зазначав, що козацька республіка «може уподібнитися спартанській, якби тільки у козаків в такій самій пошані була тверезість». 
Якщо ви бували з екскурсією на Хортиці, то ймовірно бачили «Ворота на Січ» і чули історію про іспити для кандидатів у січовики: випивши кварту (~1,2 л) горілки, випробувач мусив пройти по перекинутій між скелями на березі Дніпра колоді і не впасти у воду.
Уміння багато пити, не втрачаючи бойових якостей, вважалося для вояка обов’язковим. Саме воно й відіграло роль під час нападу турецько-кримського десанту на Запорізьку Січ 19 грудня 1674 року. Скориставшись тим, що практично вся Січ вже кілька днів відзначала новорічні свята, 15-тисячний загін яничарів через єдину хвіртку проник вночі на територію Січі. Рух помітили в єдиному курені, де козаки ще не спали (бо грали в карти), і відкрили з вікон вогонь по яничарах. В одну мить прокинулися інші курені і теж відкрили вогонь. Потім п’яні козаки перейшли в рукопашну. Результат битви: більшу частину нападників було знищено, з боку козаків загинуло 50 осіб і 80 було поранено.
Поширений міф, що під час військових походів у козацькому війську діяв сухий закон, а пили вони тільки до і після. Це не так. З XVII століття горілка була напоєм українських солдатів. Алкоголь допомагав переживати голод, зміцнював дух переможених і розслаблював переможців. Міцні напої служили стимуляторами під час походів, битв, облог і штурмів.
У книзі «Кулінарна подорож у Гетьманщину» (яку ми вам щиро рекомендуємо до вивчення) Олексій Сокирко цитує щоденник шотландського генерала на московській службі Патріка Гордона часів оборони Чигирина від турків (1677–78 роки). Гетьман Самойлович тоді надіслав у подарунок козацькій старшині і московським офіцерам чигиринського гарнізону напій, який Гордон називає brandy і відрізняє від простої горілки (horilka), яку видавали козакам і солдатам. Ймовірно, це була знаменита «оковита» — зерново-солодовий дистилят подвійної перегонки, який після зберігання в гетьманських льохах у дубових бочках поступово набував кольору, що й дало підставу шотландцеві назвати горілку brandy. 
Алкоголь для хоробрості видавали і у фінальній стадії оборони Чигирина в серпні 1678 року: «Для підбадьорення я велів видати велику мірку горілки, — пише Патрік Гордон, — й особисто вивів усіх за ретраншемент середнього болверку. То були добірні люди, всі добре озброєні латами, шоломами, напівпіками і скілковими рушницями, та й дух їх вельми зріс від горілки, так що я дійсно сподівався на деякий успіх».
З контексту стає зрозуміло, що алкоголь був важливою складовою і старшинського похідного раціону. Це підтверджують і мемуари Якова Марковича, представника козацької аристократії. Наприклад, під час походу 1739 року Маркович в компанії семи однополчан випив вісім кварт угорського вина «і подпіяхом зело». А з рідного дому за його наказами регулярно привозили «вина і горілок добрих» і «меду, якщо добрий, барило» (мова йде, звичайно, про хмільний мед).
Надважливу роль алкоголю в козацькому побуті відображає і рецептурник середини XVIII століття, який належав лубенському полковнику Івану Кулябці. Серед 143 рецептів, які містить цей документ, близько 100 описують приготування всіляких горілок і водок. Нє, а чом би й ні, якщо вмієш після літра горілки ходити по колоді, не хитаючись! 
Сьогодні ми вип’ємо горілки за наших захисників і захисниць. За їх здоров’я і вдачу. І нехай радісних приводів підняти чарку буде набагато-набагато більше, ніж сумних.
