Граппа: ідеальна пара до італійської кухні
Чи знаєте ви, що таке «адвент-календар»? Напевно, знаєте і бачили їх в «Сільпо» — це такі коробки, прикрашені малюнками на різдвяну тему, з 24 картонними віконечками, за кожним з яких схована шоколадка. Щодня, починаючи з 1 грудня, належить відкривати одне віконечко і з’їдати шоколадку. Коли шоколадки закінчуються — настає Різдво.
Винахідником формату адвент-календарів вважається німець Герхард Ланг: перший подібний набір із шоколадками він випустив у Мюнхені в 1926 році. З тих пір вони поширилися по всьому світу, точніше, по всіх країнах, де відзначають Різдво в грудні.
І шоколадками справа вже не обмежується. Тепер випускають адвент-набори для шанувальників пива (24 різні пляшки, по одній у день), любителів віскі (з маленькими пляшечками — по «дорослій» пляшці у день було б забагато), тобто для тих, хто вже давно об’ївся шоколадом. Все це, щоправда, продається не у нас. Тому ми й вирішили, як експеримент, влаштувати пробний віртуальний адвент-календар для питущих. Будемо брати зі святців відповідну за датою кандидатуру і пропонувати міцний алкоголь за темою. Так і до католицького Різдва дотанцюємо.
Хто у нас за святцями наступний? Ага, святий Мільтіад. Ну, клас. Римський папа родом з Північної Африки, при якому пішли на спад гоніння проти християн. Більш того — імператор Костянтин подарував йому Латеранський палац, який з тих самих пір залишається резиденцією римських пап. Правив Мільтіад три роки, помер своєю смертю 10 грудня 314 року. То що будемо пити за папу? Граппу.
Дистилят з виноградної мезги, за легендою, в італійському місті Бассано-дель-Граппа вперше вигнав якийсь римський легіонер у перегінному кубі, віджатому у «ботаніків» в Єгипті. Саме те, що треба, щоб випити за понтифіка родом з Північної Африки. Тим більше, що і рима «папа-граппа» добра.
Насправді, вважають історики, дистиляцію з виноградних вичавків на території Італії вперше освоїли в XII столітті вчені так званої Школи в Солерно — найзнаменитішого медичного центру середньовічної Європи. Як алкогольний напій під ім’ям aqua vitae він згадується в записах єзуїта-дистилера з Брешії в XVII столітті. А першу світську «грапперію» в тому самому Бассано-дель-Граппа з легенди в 1779 році заснувала сім’я Нардіні. Їхній продукт називався Aquavite di Vinaccia («Вода життя з мезги»). Термін «граппа» отримав офіційне визначення тільки в 1951 році і з того часу алкогольний напій, вигнаний з мезги і вироблений в Італії, називається граппа, а з цілих ягід — acquavite d’uva. І якщо вам здалося, що «аквавіт» три рази написаний по-різному, то вам не здалося.
Із центнера винограду, залежно від сорту й обробки, виходить 9–12 кг мезги, які під час перегонки перетворюються на 1–4 пляшки граппи. Граппа Cellini Cru ближче до тих, з яких виходить чотири. При її створенні використовується мезга білого винограду двох сортів — Pinot Grigio і Glera. І, як і вимагає законодавство, перед бутилюванням вона 6 місяців відпочиває в металевих контейнерах. Це не найвишуканіша граппа, скажімо чесно. Це «граппа на кожен день» — для гастрономічного супроводу до пасти, витриманого сиру або для додавання чарки в еспресо (в Італії такий дует називають cafè corretto – «виправлена кава»).
Знаменитий письменник і поціновувач алкоголю Кінгслі Еміс писав у своєму класичному опусі «Випивка на кожен день»: «Не випити чарку граппи після страви італійської кухні здається мені найбільшою дурістю». Клянемося святим Мільтіадом, цей британець знав, про що писав.
