Виходь на новий ревінь

Сезону ревеню присвячується.

Рівно рік тому, у травні, ми відвідали дублінську дистилерію Pearse Lyons, відому насамперед тим, що розташована прямо в церкві. Якщо точніше, в колишній церкві — церква Св. Джеймса була секуляризована ще в 1963 році та використовувалася як торговельне приміщення, поки мільярдер Пірс Лайонс не викупив її у 2013-му та за чотири роки не повернув їй божеський вигляд. Заходиш всередину — а там в апсиді сяють міддю перегінні куби та кидають різнобарвні тіні на стіни тематичні вітражі із зображенням історії віскі.

Отож ми прибули туди спробувати лінійку віскі Pearse Lyons, але, як і в майже будь-якій сучасній ірландській дистилерії, нам заразом запропонували й джин.

Річ у тім, що, коли ви починаєте в Європі виробництво віскі з власних дистилятів, ви приречені чекати щонайменше три роки, доки спирти в бочках отримають офіційне право називатися «віскі». Щоб усі ці три роки не смоктати лапу, у вас є два шляхи:

• купувати віскі в інших виробників і продавати їх під своїм брендом;
• робити напої, що не потребують витримки й одразу готові до вживання.

Саме тому на кожній новій (або відносно новій) дистилерії вам запропонують джин. Або горілку. Або те й інше.

Ми все це розуміли, тож, щоб не ображати господарів, пригубили запропонований рожевий джин Ha'Penny, хоча взагалі-то приїхали по віскі.

Пригубили... а потім допили все, що залишалося в келишках. Rhubarb Ha’Penny виявився дуже смачним. Все в ньому гармонійно, все зрозуміло та легко. Це джин, який не потребує нічого, окрім льоду. Це той самий зразок «джину-для-тих-хто-не любить-джин», спроможний навертати нових прихильників ялівцю. Впізнавані аромати ревеню, ніжна кислинка, абсолютно необтяжлива солодкість — ну що тут може не сподобатись?

При цьому його не можна назвати універсальним. Ми пробували Rhubarb Ha’Penny на дегустації Drinksetter: джин всім сподобався, джин-тонік на ньому — ні (занадто десертний, а ми любимо наші джин-тоніки сухішими). Взагалі не вважаємо це проблемою, бо чудових джинів, що прекрасно поводяться в джин-тоніках, вистачає, а джинів, які із задоволенням питимуть люди, що зазвичай не п’ють чистий джин, небагато.

Як його роблять? Класичним методом, в мідному перегінному кубі, редистилюючи спиртові настої тринадцяти рослинних компонентів, з яких нам повідомляють п’ять: ялівець, герань, кульбаба, лаванда, ожина. Потому ароматний дистилят розводять соком ревеню до 40% і від нього джин отримує свій світло-рожевий колір — ніяких сторонніх барвників у джині немає.

Чому джин назвали Ha’Penny? На честь однойменного дублінського моста через річку Ліффі. Взагалі-то міст вже понад 100 років зветься офіційно The Liffey Bridge, але дублінці вперто називають його The Ha’Penny Bridge, бо саме пів пенні коштувало пішоходу його перетнути, коли міст відкрили в травні 1816 року замість човнової переправи. Аж до 2000 року він залишався в місті єдиним пішохідним мостом через Ліффі. Впізнавані елементи його оздоблення використали для етикетки Rhubarb Ha’Penny.

Вже після візиту на дистилерію ми дізнались, що Pearse Lyons Distillery почала робити свої джини пізніше за віскі. Перший джин — Ha’Penny Dublin Dry — з’явився в 2017 році, наш ревеневий улюбленець — у 2018-му. Тобто тут виробляють джин, тому що захотіли, а не для швидкого заробітку. Так теж, виявляється, можна!

Ну й, користуючись нагодою, зауважимо: сезон ревеню скоро закінчиться, а ревеневий джин залишиться. Якщо, звісно, ви його купите. Поки що тримаємо його для вас тут: https://go.silpo.ua/uHbqvj