Віскі №1 в Теннессі до Сухого закону
«Нельсон’с Грін Браєр» — найпродаваніше теннессійське віскі США з середини 1870-х до початку «сухого закону». Це факт без будь-якого перебільшення — віскі Чарльза Нельсона продавалося такими обсягами, що найближчий його конкурент (і ні, це було не віскі Джека Деніела) відставав від нього буквально в рази.
Ще в січні 1872 року газета Nashville Union American писала про встановлений рекорд: «416 бочок віскі виведені з митного складу на дистилерії Чарльза Нельсона Green Briar. Ми усвідомлюємо, що це найбільша партія віскі, яку одночасно коли-небудь виводили з митного складу у п'ятому окрузі штату Теннессі».
П’ятий податковий округ Теннессі був тоді місцем зосередження найбільших дистилерій штату. Більше, ніж там, теннессійського віскі не робили ніде. Четвертий податковий округ, до якого належала, з-поміж інших, гуральня Джека Деніела, за обсягами виробництва віскі виглядав в ті часи скромним сільським родичем.
Ми не будемо зараз заглиблюватись у біографію Чарльза Нельсона, уродженого Карла Дітріха Вільгельма Нельсона, німецького емігранта з родини торговця милом та свічками, що в 15-річному віці прибув в Америку. Хоча з самого початку біографія в нього була доволі кінематографічна — наприклад, під час шторму по дорозі до США загинув його батько, який впав за борт і відразу пішов каменем на дно, бо по всьому одягу в нього були зашиті золоті монети, у які він конвертував сімейне майно. Але, як ми й сказали, не будемо заглиблюватись — обмежимося лише згадуванням про те, що кропітка праця дала змогу хлопцю перетворитися з найманого працівника на бойні на власника бакалійної крамниці, а потім розширити її, а потім стати великим торговцем віскі, а потім власником дистилерії, а потім ще однієї, потім третьої й нарешті четвертої. Він був двічі одружений, і друга жінка, Луїза, після смерті Чарльза в 1891-му продовжила його справу. Протягом наступних 19 років Nelson's Green Brier залишалася найпотужнішою дистилерією у штаті. Фактично єдине, що змогло зупинити Луїзу, — це «сухий закон». У Теннессі він почався в 1909 році — набагато раніше, ніж у решті штатів.
За цим сталися майже сто років забуття. Попри скасування «сухого закону» в США на федеральному рівні в 1933 році, закони окремих штатів так і залишилися антиалкогольними. Теннессі був серед них. Єдиним виробником зі старих, хто зміг побороти супротив системи, став Jack Daniel’s завдяки племіннику Джека та сенатору від штату Теннессі Лему Мотлоу. У 1939 році нова дистилерія Jack Daniel Distillery отримала реєстраційний номер DSP-TN-1.
Друга гуральня в Теннессі з’явилася лише в 1963 році — на новому, не історичному місці, але з поверненням історичного бренду George Dickel. До самого кінця XX сторіччя ці двоє залишалися єдиними виробниками теннессійського віскі у світі.
Перепрошуємо за цей необхідний екскурс в минуле — треба було ввести вас в курс справи.
Отже, настало XXI сторіччя, розпочався коктейльно-барний ренесанс, люди стали все більше цікавитися майже викопними на той час різновидами напоїв на кшталт абсенту та житнього віскі, і рух крафтового гуральництва в США почав набирати обертів.
У 2005 році Енді та Чарлі Нельсони, пра-пра-пра-правнуки Чарльза Нельсона, з волі долі опинились у м’ясній лавці в Грінбраєрі, у 23 милях від Нешвіла, і в процесі бесіди, що зазвичай супроводжує візити до крамниць у таких маленьких містечках, з’ясували, що м’ясник в курсі, хто такий Чарльз Нельсон, бо живе неподалік від будівлі, що колись була частиною гуральні Nelson’s Green Briar (це пишеться саме так: містечко Greenbriar, а бренд — Green Briar). Він також згадав про Історичне товариство Грінбраєра, де нащадкам вельмишановного виробника віскі обов’язково дадуть більше інформації про пра-пра-пра-прадідуся.
Так воно і сталося. В Історичному товаристві Енді та Чарлі відвели до кімнати з документами й речами, що залишилися після закриття гуральні. Серед них були й дві старі пляшки Nelson’s Green Brier Tennessee Whiskey з оригінальними етикетками, які остаточно переконали братів (що на той момент не мали жодного досвіду гуральництва) почати проєкт реконструкції родинного бренду.
Новому виробництву держава присвоїла номер 5 (DSP-TN-5) — важлива деталь, якщо знаєш, що віскі Чарльза Нельсона зазвичай називали old number five.
За консультаціями щодо того, як вести бізнес, Енді та Чарлі зверталися до дуже правильних людей — Лінкольна Хендерсона, у минулому майстра-дистилера Jack Daniel Distillery, а потім засновника Angel’s Envy. Потім — до Діка Пікерела, у минулому майстра-дистилера Maker’s Mark і одного з двох людей, яких називають «батьком сучасного житнього віскі».
З того, чого їх навчили, Нельсони зрозуміли, що починати дистилювати з самого початку — задорого, треба заробити пеньонз, а потім уже займатися дистиляцією та витримкою. Тож вони уклали угоду з MGP Ingredients із Лоуренсбурга, штат Індіана, і використали отримане віскі для купажування бурбона Belle Meade (ще один історичний бренд зі славного минулого Теннессі). Першу партію вони продали в березні 2012 року.
Згодом Нельсони заробили достатньо грошей та добудували гуральню. Дистиляція власних спиртів у ній розпочалася в понеділок, 11 серпня 2014 року. Рецепт зробили на основі інтерпретації старої газетної статті, у якій журналіст, відвідавши винокурню до «сухого закону», задокументував увесь процес і рецептурні співвідношення. Так у всякому разі нам розповідають, бо точних відсотків мешбілу брати досі широкій публіці не відкрили. Відомо тільки, що, як і у пра(чотири рази)діда, замість жита використовується пшениця. І, як і належить теннессійському віскі, перед заливанням у бочки воно проходить фільтрацію через шари кленового вугілля.
Ньюмейк Nelson's Green Brier був вперше розлитий у бочки в четвер, 14 серпня 2014 року. А перша пляшка Nelson's Green Brier Tennessee Whiskey з точно відтвореною історичною етикеткою була продана у вівторок, 1 жовтня 2019 року.
У тому ж році контрольний пакет перспективного дистилера придбала компанія Constellation Brands (віскі High West, текіла Casa Noble). Чарлі та Енді продовжують керувати компанією.
Фух. Знов коротенько не вийшло.
Що ще ви маєте знати про це віскі:
— Мешбіл: кукурудза, пшениця, солоджений ячмінь (пропорції невідомі).
— Вік витримки: NAS (не менше ніж три роки).
— Міцність: 45,5%.
— Ніс: ваніль, карамель, дуб, яблучко, кориця.
— Смак: карамель із легеньким димком, кориця, червоні ягоди, білий перець, дуб.
— Післясмак: довгий і сухий, з пряним (перцевим) відлунням.
Для кого воно? Для всіх, кому цікаво спробувати «інше» теннессійське віскі 
Посилання — тут: https://go.silpo.ua/KTPNSA
До речі: хто розгледів на зображенні прапор Теннессі — той молодець і справжній вексилолог. Хто ні — гугліть «прапор Теннессі» та «вексилолог».
