Зая, не мовчи!
Чому Zaya? Гугл повідомляє з цього приводу таке: «у багатьох мовах і культурах «Зая» означає “жінка-переможниця”». Отакої.
Але є й інше, більш прагматичне пояснення: коли засновник бренду Вінстон Вілсон запускав свою ультрапреміальну «Заю» в 2000 році, він вибрав для виробництва гватемальську дистилерію DARSA, яка робила ром, що тільки починав тоді свою тріумфальну ходу США — Zacapa. Вірогідно, щоб встигнути скористатися чужим успіхом, Вілсон і своєму ромові дав назву, що починалася на «Za».
«Як там зветься отой новий ром, на який тепер бармени моляться? Зе, зу, за…» — «Zaya?» — «Хм, може й Zaya».
Коли нарешті Zaya Grand Reserve з’явився в 2003 році в продажу, його чекав тріумф. Покупці вважали його старим гватемальським брендом, що прорвався на американський ринок, а Вінстон, звісно ж, і не думав це заперечувати. Поціновувачі рому співали панегірики, що, якщо подумати, й не дивно, бо Вілсон за життя був відомий своїм виключним смаком і недарма чверть століття залишався беззмінним і єдиним представником бургундських вин Domaine de la Romanée-Conti в США.
Вінстон Вілсон помер у 2006 році, але безхмарне існування Zaya обірвалося на два роки пізніше, коли корпорація Diageo придбала ту саму гватемальську дистилерію і той самий бренд Zacapa. Усіх сторонніх замовників, для яких DARSA досі робила ром і яких тепер Diageo вважала непотрібними конкурентами, повідомили, що з найближчого часу вони мають шукати собі іншу контрактну гуральню. Так виробництво Zaya Grand Reserve переїхало в 2008 році на Тринідад до дистилерії, де роблять славетний ром Angostura.
Звісно, смак Zaya при цьому змінився. А потім змінився ще. І ще. Чимдалі в ньому ставало все більше ванільних нот. До речі, Zacapa теж змінювався на смак, як кажуть ті, хто мав можливість порівнювати, і теж не в тому напрямі, в якому хотіли б ромові сноби.
Кінець кінцем, компанія Infinium Spirits, якій належить бренд Zaya (і яка сама тепер належить другому за розміром дистриб’ютору вина та міцного алкоголю в США), наважилася на релонч. В 2019 році Zaya Grand Reserve з’явився в новій красивій пляшці з привабливим написом «16 years» на етикетці та вже вкотре підкоригованим смаком. На жаль «16 years» нівелюється дрібним текстом, що написаний трохи вище: «Міцний напій, змішаний зі зразків рому віком до…». Тобто 16-річних спиртів у Zaya не більше, ніж у Zacapa — 23-річних. Вони є, але небагато.
Охочі побурчати про те, що раніше було краще, багато років поспіль наводять як аргумент той факт, що 2007 року ром Zaya отримав на San Francisco World Spirits Competition подвійне золото і відтоді в нього не було значних нагород. Що ж, у 2021 році, все на тому ж SFWSC, Zaya Grand Reserve знову отримав подвійне золото.
Доводиться визнати, що наявність цукру в ромі ще не робить ром поганим чи другорядним. Це не вада, а стиль, і поціновувачі такого рому, як Zacapa, Diplomatico, Abuelo чи Zaya, вам це підтвердять.
Ваніль та карамель все підім’яли під себе. Какао, банан та груші забилися в куток і дивляться на них із сумішшю страху й захоплення.
Як і очікувалось, для рому, що не зараховує себе до категорії пряних, це досить солодкий ром. До речі, пряні ноти в ньому є, аж навіть до приємного легкого відчуття оніміння язика, як від сичуанського перцю. І ні, це не алкоголь так діє — саме алкоголь сприймається якраз дуже м’якенько й гладенько.
Звісно, знову спочатку домінує пара ваніль-карамель, але потім, коли вони вщухнуть, стає чути й інші ноти: зацукрованих фруктів, прянощів і трішечки медичних нот, характерних для дорослих карибських ромових спиртів.
Посмак досить довгий із нотами підсмаженої деревини та кондитерських спецій.
Отже, для кого цей ром? Для зай, ваших коханих зай. Для тих з них, хто любить Don Papa та Zacapa 23. Але Don Papa й Zacapa на ринку — не дефіцит, на відміну від Zaya, якого ми завезли дуже-дуже мало. І саме це робить його ідеальним недешевим подарунком близькій людині. Особливо, коли треба загладити провину. Німці, до речі, такі подарунки називають «драхенфуттер» — «корм для дракона». Але заям про це не кажіть.
Купити можна тільки тут: м. Київ, вул. Басейна, 6
