Джин на ім'я “Пристрасть”
Saneha в перекладі з тайської навіть не просто «пристрасть» чи якась там «тваринна пристрасть», а «пристрасть із відтінком вишуканості та грайливості».
Так, ми знов про Таїланд, бо минулого разу не договорили. Ба більше — знов про продукт від команди Chalong Bay Distillery. Але цього разу про джин.
З джином у Таїланді все теж непросто. Робити можна, а називати джином, якщо в тебе не заводська ліцензія (а це значить, що ти робитимеш не менш ніж 30 000 літрів на день), не можна. Окрім заводської, існує лише місцева ліцензія, яка обмежує виробничі потужності: до 2022 року за законом можна було найняти не більше п’яти робітників і використовувати електричні прилади загальною потужністю до 5 к. с. (3,68 кВт), а тепер додали в закон визначення «дистилерії середнього розміру» — можна найняти до 50 робітників, а електрики жерти до 36,78 кВт. От тільки писати «джин» на своєму трунку, якщо користуєшся місцевою ліцензію, що тоді, що зараз, все одно не можна. Для місцевих ліцензіарів дозволені лише дві категорії: «білий алкоголь» (лао-хао) та «кольоровий алкоголь» (лао-сі). Саме тому для продажу в Таїланді крафтовий джин роблять з етикеткою без слова gin, а для решти світу — з. Зверніть увагу на пляшку на нашій красивій фотографії — нам її передали з Пхукету, коли офіційна партія Saneha в Україну ще не доїхала, тож робили фото з нею. Слово gin на ній відсутнє. А тепер пройдіть за посиланням у кінці цього тексту — оп, слово gin є.
Всі бюрократичні рогатки королівства з лишком компенсує тайська природа, бо усі необхідні свіжі (!) рослинні компоненти — квіти, насіння, плоди, трави, спеції, коріння, кора — зазвичай розташовані від крафтових виробників джину на відстані поїздки таксі. А частка тих компонентів взагалі унікальна й не зустрічається більш ніде. От як ма-куан (Mah Kwan) — дикий перець, родич сичуанського, який росте на півночі Таїланду. Він, разом з квітами імбиру, ананасом, коріандром, гвоздикою та, звісно, ягодами ялівцю, входить до складу Saneha.
Інгредієнти вимочують у спирті (точніше, в білому ромі зі свіжого соку цукрової тростини) і переганяють в арманьячному аламбіку. Зрештою виходить дуже ароматний, майже парфумний джин. Але не в тому сенсі парфумний, як ароматні ягідні чаї, які чомусь обожнює більшість жінок у відділах бухгалтерій великих компаній і від яких у непідготовленої людини течуть сльози, а в сенсі вишукано парфумний, грайливо гастрономічний, тобто в тому сенсі, в якому слово saneha відрізняється від слова «пристрасть».
Це джин, який тепер прийнято називати «контемпорарі» — ялівець у ньому присутній на других, якщо не сказати третіх, ролях. Він фруктово-цитрусово-пряний, у смаку розпізнається ромова основа (особливо якщо ви вже мали задоволення спробувати до цього ром Chalong Bay), а в посмаку залишається тендітне перцеве тепло. Він екзотичний, але зрозумілий.
Ми спробували Saneha з тоніком (Thomas Henry Tonic Water) у нашій улюбленій пропорції 1:2,4, тобто 50 мл джину на 120 мл тоніка, і тепер можемо стверджувати, що він елегантно розкривається усіма своїми тропічними нотами – не губиться і не домінує, тобто поводиться як і слід шляхетному джину преміальної категорії. Для гарнішу виробник радить клинчик свіжого ананаса, але, повірте, смачно й так.
