Богатый ромовий Пхукет

Таїланд посідає третє місце в світі за обсягами вирощування цукрової тростини. Тому ми й насолоджуємося всіма цими десятками марок прекрасного тайського рому.

Це зараз був сарказм. Немає ніяких десятків — є щонайбільше десяток, з яких тільки один старший за інстаграм — SangSom. У сенсі ви про нього не чули? Це ж головний ромовий флагман компанії ThaiBev, яка виробляє левову частку алкоголю в Таїланді! Ви й про ThaiBev не чули?! Ну, знаєте... А про шотландське віскі Old Pulteney чули? А про Balmenach? Speyburn? Balblair? Knockdhu? Усі ці дистилерії належать шотландській компанії Inver House, яка належить тайській компанії ThaiBev. Так, це дуже-дуже велика і впливова компанія. Настільки, що напої з написом «ром» на етикетці в Таїланді може виробляти тільки вона. Колись в уряді вирішили, що ліцензію на виробництво рому може отримати тільки підприємство з обсягами виробництва не менше 30 000 літрів на день. І такий збіг, що ці потужності були лише у ThaiBev. Тож аж до позаминулого року в королівстві був перелік рому, який звався ромом на етикетках: SangSom, Phraya, Shakara (всі виробництва однієї компанії, вказані у порядку зростання преміальності), і ром декількох крафтових гуралень, що були змушені писати на етикетці: «міцний напій, дистильований із соку цукрової тростини». З сировиною, бачте, теж склався цікавий поділ: ThaiBev роблять свій ром із меляси, а маленькі виробники — із соку. Втім, досить вже про ThaiBev, далі піде мова про одного з малюків — вже широковідому у вузьких колах ромових коносьєрів гуральню Chalong Bay з Пхукету.

Її власникам — Марін Луккіні та Тібо Спітакісу — по 36 років, ромом вони зайнялися, коли їм було по 25. До того подружжя працювало в Парижі у сфері фінансів, мріяли, як на пенсії поїдуть куди-небудь у Південно-Східну Азію та займуться гуральництвом. А потім якось подумали: «Навіщо чекати? Поїдемо та відкриємо винокурню просто зараз, матимемо фору». Купили ділянку в Чалонзі, виписали з Гасконі б/в арманьячний аламбік (мідну колону одноразової згонки 1973 року створення), який на Пхукет прилетів налаштовувати її минулий власник — 86-річний француз. Переспілкувалися з купою місцевих фермерів, що вирощують більше двохсот сортів цукрової тростини. Знайшли кількох (на континенті), чиї методи вирощування, якість сировини та віддаленість від гуральні відповідали забаганкам Марін та Тібо, а далі вже була чиста справа техніки і терпіння.

Одразу після початку виробництва у 2012 році білий ром Chalong Bay Pure отримав свою першу нагороду на Міжнародному конкурсі вина та спиртних напоїв у Гонконзі. Три роки потому він завоює золоту медаль на San Francisco World Spirits Competition 2015, а потім знов у 2018 році.

Донедавна Марін і Тібо робили виключно білий ром. Але різний — є лінійка Chalong Bay, дистильована з додаванням тайських ароматичних інгредієнтів: Chalong Bay Kaffir Lime, Chalong Bay Lemongrass, Chalong Bay Thai Sweet Basil… Їх роблять за принципом якісного джину: в дистилятор встановлюють так званий джин-кошик, який наповнюють ароматичними рослинами, і спиртові пари проходять крізь нього, збагачуючись новими ефірними сполуками. Жодного цукру, жодних добавок після перегонки, окрім води. І після — мінімум вісім місяців відпочинку в сталевих ємностях перед бутилюванням.

Бум на білий ром, що вже декілька років спостерігається серед поціновувачів рому в світі, пов’язаний саме з такими брендами, як Chalong Bay. Окрім суто формальної належності до однієї категорії, вони не мають нічого спільного з тим, що загал звик вважати білим ромом. І це пречудово!

Але для цього ми обрали чистий ром, який робили виключно зі свіжовичавленого соку цукрової тростини.

Chalong Bay High Proof — перший у Таїланді ром, ні, навіть не ром, а взагалі трунок, міцністю 57%. У 2020 році Серж Валентен дав йому 4 зірки та 85 балів. Якщо вам подобається високоефірний ром, то це для вас. В ароматі — квіти та оливки, банани і корнішони. У смаку — цукрова тростина, дьоготь, оливки.

Chalong Bay Wild Yeast — при ферментації соку цукрової тростини не додають дріжджів, усе вже є в повітрі. Міцність теж нетипова для Таїланду — 49%. Серж Валентен написав, що це «дуже добрий ром», хоч High Proof сподобався йому більше, бо Wild Yeast «має в смаку більше нот сирого тростинного цукру, але при цьому менш трав’янистий та оливковий». 3 зірки та 80 балів.

Якщо ви «не по цьому» і ром з ароматом нового светра (справжнє порівняння з опису Валентена) вас відлякує, почніть з Double Barrel — першого витриманого рому в лінійці Chalong Bay, що з’явився у продажу лише рік тому. При його виробництві ферментація проходила теж тільки за допомогою диких дріжджів, а свіжий ром після відпочинку відправили до Франції, де протягом 18 місяців його витримували в нових бочках з французького дуба та бочках з-під арманьяку. В результаті тайський ром посоліднішав — тобто позбувся нестримності білого рому, приборкав свої прекрасні, але доволі агресивні, ноти і набув деревних нот гідного рому. Після своїх «дикодріжджових» та «високоміцних» братів він здається аж занадто культурним. І навпаки — якщо куштувати його в лінійці з якимось популярним витриманим ромом, ви одразу розпізнаєте в його смаку незвичайні ноти. Вибір, звісно, за вами.