Депаз, дай команду!
Нарешті ми привезли в Україну Depaz — добре відомий світовим шанувальникам рому бренд агріколю, який вже понад століття тримає стабільно високу якість своїх трунків.
Історія Depaz тісно переплетена з історією самої Мартиніки. Звучить як кліше, але це правда!
Була колись на північній частині острова, біля підніжжя гори Мон-Пеле, велика плантація цукрової тростини. Точніше, спочатку, коли цю плантацію 1651 року заснував перший губернатор Мартиніки Жак Дюпарке, на ній вирощували тютюн та індиго (рослину, з якої добували однойменну фарбу), але в XVIII столітті переключилися на цукрову тростину, оскільки це давало більше грошей. Серед білих панів, що мали частку в цьому бізнесі, була й родина Депазів, яка переїхала у французьку Вест-Індію з італійського Ліворно на початку 1700-х. Зростали продажі цукру, а з ними – і продажі рому, а з ними – й сімейні статки Депазів та інших представників привілейованого класу Мартиніки. Містечко Сен-П’єр, де вони мешкали, перетворилось із часом на економічну столицю острова і найбільший (!) у світі ромовий хаб: з порту Сен-П’єру, який почали називати «антильським Парижем», по світу роз’їжджалися тисячі бочок карибського рому.
Усе це закінчилося за кілька хвилин вранці 8 травня 1902 року. Гора Мон-Пеле виявилася вулканом. Потік розпечених газів і попелу зніс вщент квітуче місто з усіма 28 тисячами його мешканців. Вціліли тільки дві людини: в’язень, що сидів у підземній одиночній камері міської тюрми, і швець, який жив на краю міста. Світ дізнався про катастрофу від команди «Роддама», єдиного пароплава серед тих 17, що були того ранку в гавані, якому, попри поламані щогли і палаючий корпус, вдалося вирватися з пекла.
З усієї родини Депазів залишився тільки Віктор — він навчався в Бордо. Залишившись без сім’ї та спадку, він емігрував у Канаду. Але кілька років потому під час трансконтинентального вояжу в Депаза трапилася вимушена зупинка на Мартиніці. І він не втримався — відправився в Сен-П’єр, тобто в те, що залишилося від Сен-П’єру, і розшукав там сімейний маєток Депазів Перінель, тобто руїни маєтку, і раптом зрозумів, що нікуди він з Мартиніки не поїде, бо це його дім.
8 травня 1917 року, тобто на 15-ту річницю виверження, Віктор Депаз офіційно відкриває нову дистилерію, яка живилася з 521 гектара цукрової тростини на схилах Мон-Пеле, що тепер належали йому.
Потім він будує новий будинок, точну копію будинку з маєтку Перінель, яку місцеві назовуть «замок Депаз», і з 1922 року оселяється там з дружиною та одинадцятьма дітьми. Кінець.
Та ні, звісно не кінець :) Бо для рому Depaz тоді все тільки починається. Ром Віктора Депаза першим серед імен острівного французького рому домігся міжнародного визнання — він отримував золоті медалі на виставках в Марселі 1922, 1927 і 1931 років.
Коли патріарх нарешті відійшов від справ, за кермо сімейного бізнесу стали його сини: Рауль та Андре Депази. І саме Андре у 1989 році дозволив давньому клієнту і дистриб’ютору, компанії Bardinet, поглинути компанію Depaz. А в 1993 році La Martiniquaise, який вже володів дистилерією Dillon на Мартиніці, купив контрольний пакет акцій Bardinet, тож з тих часів Depaz належить величезному французькому алкогольному конгломерату (у Франції за обігом більше La Martiniquaise тільки Pernod Ricard).
Ром Depaz виготовляється із чистого соку цукрової тростини, що росте в теруарах Монтань-Пеле та Сен-П’єр, які входять в ромовий апеласьйон Martinique AOC. Що таке «апеласьйон» і яких жорстких правил виробництва рому мають дотримуватись виробники, щоб мати можливість писати на етикетці Martinique Appellation d’origine contrôlée, ми розповідати зараз не будемо, бо вже робили це раніше — ось тут: https://t.ly/q12la. Згадаймо тільки, що з першого ж дня, коли була введена ця класифікація, тобто з 1996 року, Depaz відповідав всім вимогам, починаючи з ділянок, де росте власна цукрова тростина компанії, і сортів тростини, й аж до дистиляції в одинарних мідних, так званих «креольських колонах» (у Depaz їх дві).
Depaz Cuvée de La Montagne, 45%
Це білий агріколь в усій своїй пишноті. Ніс свіжий, рослинний, пульсуючий ароматами соку цукрової тростини та фруктів. І не тільки — є там і огірки в солодкому оцті, і трохи оливкового розсолу. Отакий гастрономічний букет від рому, який зараховується виробником до початкового рівня.
На смак він трав’янистий і, здається, ще б трохи – й аж захрустів би на язиці. Відчуваються ноти лимона, кмину, квашеного огірка та яблук. Все це переходить у приємний тривалий пряний посмак — солодкий, зелений, терпкий. У роті залишається ціла купа фруктів. Оскільки білі агріколі подобаються не всім, рекомендуємо Cuvée de La Montagne тільки тим, кому вони подобаються :) Для решти завжди залишається безвідмовний Ti' Punch.
Про виробництво цього рому нам відомо таке: ферментація свіжого соку триває набагато довше мінімально можливих 48 годин, поступове розведення рому водою до 45% триває не менше 60 днів, а перед розливом у пляшки цей ром обов’язково відпочиває не менш 3 місяців. Ось вам і результат: «золото» на конкурсі World Rum Awards 2023 і звання «Переможець у своєму стилі».
Depaz Grande Réserve XO, 45%
Серж Валентен у 2021 році дав цьому рому 4 зірки з 5 та 85 балів зі 100. Тож давайте ми просто процитуємо його огляд (https://t.ly/7ORKM), написаний у його характерному стилі, та заощадимо всім нам час:
«Аромат: дуже агріколевий, складніший, ніж у інших, але й трохи менш концентрований, з апельсиновою цедрою і відтінками камфори, м’якої лакриці, потім пирога з терносливами та квітів, півоній, п’янких настінних квітів, плюс деякі дуже явні ноти ментолових цигарок, а також відгомони нових шин... Смак: солодовий! Серйозно, і я підозрюю, що це походить від деревини. Крім того, чудові апельсинові лікери, сосна, яблучний сік, навіть сидр і кальвадос, сік цукрової тростини, тютюн... Враховуючи все вищесказане, я вважаю, що тіло трохи тонке. Знову ж таки, смак складний, але має тенденцію йти в занадто багатьох напрямках. Ну, може буть. Посмак: середній, трохи земляний. Сухий, дубовий. Коментар: безперечно дуже добрий, але йому не вистачає «компактності», скажімо, Neisson. На жаль, на даний момент у коробках в мене не залишилось нових Neisson'ів... Плак-плак».
Про виробництво відомо тільки, що до складу купажу входять спирти 8–10 років. В яких саме бочках витримують Grande Réserve XO, Depaz не повідомляють.
Depaz Port Cask Finish, 45%
Цей ром, як і попередній, можна сміливо рекомендувати не тільки поціновувачам агріколів, а й шанувальникам солідного рому з меляси.
Аромат: м’який і фруктовий. Багато червоного винограду. Подальше рознюхування відкриває досить дубовий, а не трав’янистий, як можна було б очікувати вид рому стилю агріколь, аромат. З’являються ноти чорної смородини, журавлини та пікантної апельсинової цедри.
Смак: тут вже прориваються характерні агрікольні трав’янисті ноти, але вони не перекривають інших делікатних нот цього рому: червоної смородини, ванілі, персика та пікантної апельсинової цедри. І водночас ром має чудовий баланс дуба та ванілі.
Посмак: довгий, з фруктовими нотами портвейну, які переважають над апельсиновою цедрою та деревними нотами, але зрештою залишаються саме дубові ноти. Але ще один ковток — і з вами знову фрукти :)
Depaz Port Cask Finish витримується протягом 8 років у невеликих (не повідомляють, наскільки невеликих) дубових бочках, а потім ще 11 місяців у бочках з-під портвейну.
